Батько дитини

Шкільна освіта в Японії триває 2 років, більш ніж половина з яких йде на початкову школу через надзвичайну складність вивчення рідної мови. Мінімум кожен учень повинен освоїти 1850 ієрогліфів . Протягом усього навчання діти вивчають не тільки свою мову, дуже багато часу їм доводиться витрачати на вивчення історії рідної країни.

 Характерною рисою американської школи є розподіл дітей за здібностями. З моменту визначення особистого IQ дитини навчання стане роздільним. Із талановитими дітьми заняття націлені на глибокі різнобічні знання. Їх починають готувати для входження в інтелектуальну еліту країни. Зі «середньоздібними» займатись будуть так само сумлінно, але в меншому обсязі. Цих дітей відразу орієнтують на технічні спеціальності.

Для одержання середньої освіти німецькі школярі проводять за партою 13 років. У 6-річному віці діти приходять до початкової школи (Grundschule), яка охоплює чотири класи (іноді — шість). Після її закінчення перед дітьми та їхніми батьками постає питання вибору форми школи для продовження подальшої освіти.

Німеччина А ось тут немає єдиної системи. У кожній федеральній землі – свої правила. Наприклад, якщо в Гессені діти відпочивають з 23 червня по 1 серпня, то у Бремені їх відпускають з 10 липня по 20 серпня. Практичні німці зробили це для того, аби зменшити затори на автошляхах у південному напрямку й уникнути дефіциту квитків під час літніх канікул.

 США Цікаво, що американські діти – найбільші фанати окремого від батьків відпочинку. Щороку в літніх таборах тут відпочиває 85% школярів тоді, як у нас лише 12%. У більшості американських дітей канікули тривають два з половиною місяці. У південних штатах діти йдуть відпочивати ще у травні, а сідають за парти на початку серпня. Причина у кліматі: травень, червень, серпень – дуже спекотні місяці на цій території.

Японія А ось порівняно з юними самураями ми виглядаємо цілковитими ледарями й неробами. Бо японський школяр може дозволити собі відпочинок, не довший трьох тижнів влітку й двох - взимку. І все! Жодних тобі святкових днів, тим паче – карантинів. Хтось навіть порахував: щоб опанувати програму японського школяра, зважаючи на три місяці відпочинку, довелося б вчитися не 11, а 17 років!