Метод принципів спирається на
екстраполяцію дослідних або теоретичних даних, що підтверджуються всією
суспільною практикою. Прикладом такої екстраполяції є закони збереження енергії
і імпульсу, закони термодинаміки.
Навчальний метод теоретичного
пізнання складається з таких етапів:
спостереження явищ або
відновлення їх у пам'яті;
аналіз і узагальнення фактів;
формулювання проблеми;
висунення гіпотез;
теоретичне виведення наслідків з
гіпотези.
Центральне місце в цьому методі
належить формулюванню проблеми та висуненню гіпотези. Гіпотеза є здогадкою,
вона виникає інтуїтивно, а не з'являється як логічний наслідок.
Експериментальний метод тісно
пов'язаний з теоретичним і включає в себе:
формулювання завдань
експерименту;
висунення робочої гіпотези;
розробку методу дослідження і
проведення експерименту;
спостереження і вимірювання;
систематизацію одержаних
результатів;
аналіз і узагальнення
експериментальних даних;
висновки про достовірність
робочої гіпотези.
Кожен урок розрахований на досягнення певної дидактичної мети, він не може плануватися без певної методичної структури. В структурі будь-якого уроку на перший план виділяються три компоненти:
ВідповістиВидалити- актуалізація опорних знань;
- формування нових знань і (чи) способів дій;
- застосування знань і умінь на практиці.
В процесі уроку виявляються певні здібності та нахили учнів для визначення подальшої професії.
Уроки фізики невід'ємно пов'язані з технічними дисциплінами, тому учень, вивчаючи фізику, одночасно визначає цікавий йому напрямок у виборі професії.